Тетяна Монтян (mentbuster) wrote,
Тетяна Монтян
mentbuster

ПРО СМЕРТЬ ТА НЕНАВИСТЬ

Коли я вчора їхала на суд до Руслана Коцаби (адекватний репортаж за результатами засідання тут), мені подзвонив Андрій Недовес, у якого я нещодавно була в гостях, та запитав, чи нічого бува зі мною не сталося. На моє питання - "А що, власне, зі мною мало статись?" - він мені повідомив, що щойно в Києві застрелили Олеся Бузину.

Якщо хтось не знає, хто такий Недовес - ось вам "об'єктивка" з розпєареного в свій час Антоніною "Пппупсіком" Геращенком сайтішки "Миротворець" , який, як стверджують знаючі люди, належить харківському гарадскому самашедшему, власнику сайту "Майдан" Віті Гарбару -


Зрозуміло, що ніякий Андрій не сепаратист і тим більше не пособник терористів - він підприємець, який не покинув свої підприємства в Луганську, і попри все не звільнив жодного з п’ятисот своїх працівників. Я була у нього на заводі і зробила репортаж звідти.

А ось міні-фільм, в якому Андрій розповідає про події в Луганську влітку 2014 року -



Що ж нявкає наш Пппупсік зараз? "Сакральні жертви", ага.



Ось Бузина на сайті "Миротворець" - написано, що вже ліквідований.

А ось Калашников - правда, про "ліквідацію" нічого не написано.

-------------------------------------------

Я була знайома з Бузиною, але абсолютно не цікавилася його творчістю. І навіть книгу про "вурдалака Шевченка" не читала - тому що я взагалі не цікавлюсь нічиїм особистим життям і щиро дивуюсь людям, які таки цікавляться.

Але ніколи в житті мені  не спало б на думку заперечувати його право досліджувати що завгодно - в тому числі і статеве життя людини, яка померла пару сотень років назад, та висловлюватись про досліджене, як заманеться.

Як глузливо написав Діма Назарець: важаемые всезнающие эксперты, а как мне отличить врага от человека с иным мнением, а? А то не знаю, кого ̶у̶б̶и̶т̶ь̶ забанить, а кого пожалеть, если вдруг что."

Вбити його міг хто завгодно - а тепер хіба не всі висловлюються на тему його смерті, а також пишуть прямим текстом, що я - наступна:



Ось шЬІкарна підборочка справжніх вурдалаків - персонажі казкові, справжні патріоти та європейці .

А ось мама Олеся:


І мені хочеться запитати всіляких йуних утирків на кшталт Вітюші Трегубова: "Дєтко, а твоя матуся знає, які саме статуси ти пишеш у фейсбучіку?"



Виродка Філатова ні про що питати не хочеться, бо і так зрозуміло, що чувак досліджує потенційні можливості широти відкриття вікна Овертона в Україні:


Майже 10 тищ лайків, майже п’яь сотень перепостів - непогано, чо.

Всі ці люди переконані, мабуть, що до них ніколи не "прилетить", адже вони не якісь там бузіни чи калашнікови чи, тим більше - свят-свят-свят - монтяни.

Вони анітрохи не сумніваються, що саме їхній спосіб любити Україну - єдино правильний, а всі, хто любить Україну по-іншому - цілком заслуговують "наглої смерті".

Для всіх цих оскаженілих безумців повторюю один з моїх старих постів:

=== .... Барабани війни переривають шляхи людей.
Мені пощасливилося мати братів, але ми розкидані по світу.
Більше немає дому, де я міг би спитати, живі вони чи загинули.

Як жахливо, що цей бій не може закінчитися!..

(с)
Ду Фу  ===

Нещодавно я чистила пошту, терла старі листи та чати сотнями - і думала про те, що ще кілька років назад дружила з людьми, які зараз вважають мене ворогом.

А зараз я дружу з людьми, які вважали мене ворогом ще кілька років назад.

Когось послала подалі я, хтось послав подалі мене.

Життя таке бентежне, і завтра знову все може кардинально змінитись.

Сьогоднішні істерики нагадують мені японське прислів’я: "Люди повинні бути дуже ввічливими, навіть коли збираються вбити один одного. Особливо тоді."

Про всяк випадок я вивчила напам’ять «Молитву переможеному ворогу» : «Я сумую всім серцем, що мені довелося вбити тебе. Я вибачаюся перед тобою тисячу разів і прошу твого прощення сто тисяч разів. Я оголошую всім камі цього місця, які були свідками нашої сутички, що тільки я винен у твоїй смерті і приймаю на себе всю карму, що виникла в результаті твоєї смерті. Нехай дух твій не гнівається на мене. Нехай ти знайдеш щастя в іншому житті і ми зустрінемося ще раз друзями ... »

Всім серцем сподіваюсь, що мені не доведеться її нікому читати.


...А найкрутіше над пророцтвами щодо моєї насильницької смерті "найближчим часом, відразу після Бузини" - постібався мій чоловік, який в якості військового судді виніс в свій час п’ять смертних вироків. Він сказав: "Таня, припини стібатись з кружевних трусєлів, накупи їх собі побільше та носи щодня".

- Навіщо?! - здивовано запитала я.

- Для того, щоб тобі не було соромно перед патологоанатомом, коли тебе пристрелять, - глузливо зауважив він.



До зустрічі в Підземному Царстві, котєгі ;)

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 39 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →