Тетяна Монтян (mentbuster) wrote,
Тетяна Монтян
mentbuster

По ту сторону барикад...

00s


У мене величезна кількість друзів та знайомих по обидві сторони барикад, і я не збираюсь відмовлятись від жодного з них.

Тому що ВСІ ЛЮДИ хочуть одного і того ж самого - мирного та заможного життя, безпеки та щастя.

Зрозумійте - якщо того, кого ви наразі вважаєте своїм ворогом, неможливо знищити фізично, ВАМ ВСЕ ОДНО ДОВЕДЕТЬСЯ З НИМИ ДОМОВЛЯТИСЬ!

СПОДІВАЮСЬ, ДЛЯ ВСІХ Є ОЧЕВИДНИМ, ЩО УКРАЇНА НЕ ПОВИННА ПОВТОРИТИ ШЛЯХ РУАНДИ, ТОБТО ОДНА ПОЛОВИНА УКРАЇНИ НЕ ПОВИННА ПЕРЕБИТИ ІНШУ ЧЕРЕЗ ТАКУ ДОВОЛІ МАЛОЗНАЧУЩУ ТА ЦІЛКОМ ПРИРОДНЮ ПРИЧИНУ, ЯК НЕВМІННЯ ПРОПИСАТИ ЦИВІЛІЗОВАНІ ПРАВИЛА ГРИ НА ВСІХ РІВНЯХ.

Ця причина є природньою тому, що створення вдалих правил гри - це надзвичайно складний, провокуючий неймовірну кількість конфліктів процес, що потребує унікальних фахових знань та ускладнюється особистісними факторами, які принципово неможливо усунути.

Я знаю, як прописати правила гри (я знала це завжди, тому що з чотирирічного віку, хаха! - тільки цим і займалася), але за 15 років (з того моменту, як я в 1999 році раптом усвідомила, що цього в країні, здається, більше ніхто не знає) - мені вдалося достукатись лише до мізерної кількості людей, які таки зрозуміли, що це дійсно БАЗОВА проблема, і погодилися, аби я почала передавати їм свої знання. Наразі є лише одна людина, яка пройшла повний трирічний курс навчання; ще декілька людей в процесі, але від фінішу ще дуже далекі.

Навички створення правил гри повністю відсутні навіть у юридичної еліти країни тому, що всі прийшли вже "на готовеньке": формальні правила, по яких досі живе Україна, були створені дуже давно, не нами і під інший суспільний лад. І протягом останніх 23-х років ці правила модифікувалися хаотично, безсистемно, без розуміння загальних напрямків реформування, на догоду сіюсекундним хотєлкам поточних володільців владно-розпорядчого ресурсу, внаслідок чого неформальні правила практично витіснили формальні з багатьох ключових сфер суспільного життя, що і призвело в підсумку до поточного протистояння, яке загрожує нам громадянською війною.

Переговори - це означає перш за все зачохлити бикувателі та думати не про себе, свої образи, понти та амбіції, а про Україну, як би пафосно це не звучало.

ТОМУ ЩО ВОНА У НАС ТАКИ ОДНА, ЙОПТ.

...И там и здесь между рядами
Звучит один и тот же глас:
«Кто не за нас — тот против нас.
Нет безразличных: правда с нами».

А я стою один меж них
В ревущем пламени и дыме
И всеми силами своими
Молюсь за тех и за других.

Максиміліан Волошин, 22 листопада 1919 року, Коктебель.


P.S. Лінк по темі "Майдан глазами милиции и Беркута".
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 18 comments