Ось вона .

У мене був однокурсник - каракалпак Маратик. Здоровий пацан, боксер, позбавлений сантиментів та іншої мури. Надзвичайно розумний, до речі, особливо якщо врахувати його бекграунд. Буває ж таке з людьми - замість того, аби в збірній України (!!!) по боксу (він навчався в якомусь Харківському технікумі) займатись всім тим, чим зазвичай займаються боксери ;) , він вчився, як підірваний, і без будь-якого блату поступив на юрфак Московського Державного Університету ;) Він також був одним з небагатьох моїх однокурсників, з ким я розмовляла українською :)
Коли при ньому заговорювали про Аральське море, він... плакав, як дитина, розмазуючи сльози по вузькоокому обличчю і анітрохи не соромлячись цього.
Всі роки навчання він займався якимись прожектами (як ми всі тоді думали) відновлення моря, присвячуючи цьому левову частку свого вільного часу.
Ми всі йому співчували та вважали, що він поїхав дахом.

Яке щастя, що у нього таки щось вийшло!